Орфографічний словник української мови. 2005.
куритися — I и/ться, недок. 1) Те саме, що куріти I. || Про ароматичні речовини. 2) над чим, з чого, безос. Підніматися клубками вгору (про дим). 3) Виділяти випари, пар; оповиватися туманом; парувати. 4) Вкриватися вихорами пилу, снігу тощо. II ку/риться,… … Український тлумачний словник
курітися — кури/ться, рідко курі/ється, недок. 1) Те саме, що куріти I. 2) над чим, з чого, безос. Те саме, що куритися I 2). 3) Те саме, що куритися I 3), 4) || безос … Український тлумачний словник
покуритися — и/ться, док., розм. Куритися якийсь час (див. куритися I) … Український тлумачний словник
докурюватися — юється, недок., докури/тися, ку/риться, док. 1) Переставати куритися (у 1 знач.); загасати. 2) розм. Курячи (перев. надмірно), зазнавати чого небудь небажаного, неприємного … Український тлумачний словник
порошити — ро/шить, недок. 1) перех. Засипати, покривати порохом, пилом. || у сполуч. зі сл. око, очі. Запорошувати. 2) неперех. Вкриватися вихорами пилу, куряви; куритися. 3) неперех. Іти, сипати (про дрібний сніг). || безос. || чим. Сипати на землю… … Український тлумачний словник
викуритися — дієслово доконаного виду … Орфографічний словник української мови
